Вивчаємо провідні педагогічні ідеї та погляди В.О.Сухомлинського щодо формування та стосунків у сім'ї

„Щоб уміти по-справжньому, по-чоловічому любити, треба бути людиною сильної волі. Це, звичайно, потрібно однаковою мірою і дівчинці й хлопчикові, але чоловіча вірність і чоловіча любов – це далеко не одне й те ж, що вірність і любов жінки”
В. Сухомлинський

Нині, коли педагогічна наука і всі ланки системи освіти
намагаються вирішити складні завдання, одним із яких є
виховання гуманістичних цінностей у підростаючого
покоління, у науково-практичному доробку В.О. Сухомлин-
ського можна знайти поради і шляхи для їх успішного
вирішення. У своїй діяльності В.О. Сухомлинський багато уваги
приділяв становленню особистості, зокрема гуманістичному
вихованню. Це засвідчують його численні монографії,
брошури, оповідання, його практична діяльність і, головне,
її результати — навчальні успіхи вихованців Павлиської
школи, їхнє життя, моральна культура і, звичайно,
гуманність, яка є візитною карткою кожного учня. Василь
Олександрович в умовах радянського тоталітаризму та
формалізму створив оригінальну виховну систему, яка
відповідала не лише вимогам свого часу, а й певною мірою
випередила його. Вона виявилася життєздатною, тому що у
своїй основі орієнтувалася на Людину, її почуття, пере-
живання, емоції, на Людину, яка була рівною у правах та
обов'язках з іншими, на Людину, як найвищу цінність.
Педагогіку В.О. Сухомлинського ми по праву називаємо
гуманістичною, оскільки вона є джерелом розвитку теорії і
практики національного виховання, в якому чільне місце
належить вихованню загальнолюдських духовних цін-
ностей. В.О. Сухомлинський був твердо переконаний, що «в
житті людини не повинно бути жодної хвилини, коли б вона
не набувала 6 духовних багатств» .
Павлиський педагог розглядає виховання як процес,
наслідки якого залежать від утвердження в освітньому
закладі гуманістичних взаємин, культури як основи
навчання і виховання, визнання прав особистості дитини.
Він був переконаний, що вимогливість, підпорядкування,
керівництво, управління, система залежностей — не головні
для створення колективу. Головними є гуманні людські
взаємини між учнями, між вихователями і вихованцями, і на
цій основі формуються єдині поняття про добро і зло . Василь Олександрович, аналізуючи фактори
гуманістичного виховання, підкреслює провідну роль сім'ї у
формуванні гуманістичних цінностей. Адже те, що
набувається в сім'ї, зберігається дитиною протягом усього
життя. Від гармонійності і стабільності стосунків у сім'ї, її
психологічного клімату, морального здоров'я, панування
естетичних смаків та етичних норм поведінки залежать і
рівень розвитку суспільства, бо «якщо дитина виростає в
обстановці безсердечності, вона стає байдужою до добра і
краси».

Сім'я може бути як позитивним, так і негативним
фактором виховання. Позитивний вплив на ще не
сформовану особистість полягає в тому, що ніхто, крім
матері, батька, бабусі й дідуся, сестри чи брата, не ставиться
до них з такою любов'ю і турботою. Однак жоден інший
соціальний інститут не може завдати стільки шкоди
вихованню дитини, скільки це може зробити сім'я. Тому
передусім у сім'ї має панувати атмосфера доброзичливості,
довіри, любові, взаємодопомоги. Учений добре розумів, що є речі, яким не можна
навчити і які розвиваються у процесі спілкування спочатку з
найближчими людьми, а згодом утверджуються, міцніють,
або ж, навпаки, атрофуються під впливом соціального
середовища. Не можна в школі навчити дітей любити, якщо
ця здатність не розвинулася в сім’ї. Саме тому приязні
стосунки між матір'ю і батьком, батьками і старшим
поколінням (тобто бабусею та дідусем) є передумовою
виховання у дітей доброзичливості, чуйності, поваги. Про
такі стосунки Сухомлинський писав: «Як важливо, щоб
перші думки про добре, сердечне, найпрекрасніше, що є в
світі, — про любов людини до людини - пробуджувались на
особистому досвіді, щоб найдорожчим для дитини стали
батько й мати . Материнська і батьківська любов не повинна
бути сліпою, а має виховувати в дитині Людину, бути
підтримкою, утверджувати віру в себе, у свої сили, захищати
і водночас рухати вперед, а не бути своєрідним ковпаком,
ізолятором. Духовна серцевина справжньої материнської і
батьківської любові у тому, щоб син, донька відчували
повагу до себе, прагнули бути хорошими людьми.
Багаторічні спостереження за розвитком молодших шко-
лярів дали підставу В.О. Сухомлинському зробити висновок,
що діти, душі яких надломлені переживаннями, потребують
особливої уваги, тому батьки мають щадити легковразливу,
хворобливу психіку дитини, оберігати дітей від зайвих
переживань, пробуджувати життєрадісні почуття, ні за яких
обставин не виявляти своє ставлення до них, як до хворих .


В.О. Сухомлинський вибудовував свою виховну систему
на принципах етнопедагогіки, в якій образ матері посів
значне місце. Матір у нього випромінює любов, чуйність та
повагу до дитини; матір — джерело загальнолюдських
цінностей, чеснот, Берегиня. Без перебільшення можемо
сказати, що саме Василь Сухомлинський є єдиним
педагогом радянського періоду, який створив «культ
Матері». Матір у нього не всесильна, як до цього привчала
радянська педагогіка, а звичайна людина, яка потребує
уваги, чуйного ставлення, поваги, ласки, любові. Ні школа, ні
суспільство не може замінити матір. А тому любов до
матері, вважав педагог, потрібно виховувати і в школі у
процесі формування стосунків між хлопчиками і дівчатами.

Не менш важливою, на думку педагога, у вихованні
дитини має бути і роль батька, особливо коли в сім'ї
підростає син. Для хлопчиків батько є еталоном мужності,
хоробрості, сміливості, всемогутності, вони мріють бути
схожими на своїх батьків. Ці якості назвали основними у
своїх відповідях молодші школярі на запитання: «В чому ви
хочете бути схожими на батька?». Нині соціально-
економічні причини не зможуть виправдати відірваність
батька від сім’ї, дитини. Не є виправданням і «заробіток гро-
шей»: «Я забезпечую сім'ю усім необхідним. Ходять взуті,
одягнені. Чого їм ще треба?!» І цю проблему не оминув В.О.
Сухомлинський, який зазначав: «У сім’ї, де батько розуміє
свої обов'язки лише як забезпечення матеріальних потреб
дітей, і мати не стала центром їх духовного життя, дітей
оточує атмосфера духовної порожнечі, убозтва. Вони жи-
вуть серед людей і не знають людей — ось що найнебезпечніше в таких сім'ях: серцям цих дітей незнайомі
й недоступні тонкі людські почуття, передусім ласка,
співчутливість, жаль, милосердя. Вони можуть виростати
емоційними невігласами» . Проте вчений не применшував
ролі матеріальних потреб у житті людини. Навпаки, Василь
Олександрович був переконаний, що матеріальне
благополуччя, створення відповідних умов для освітніх
працівників сприятимуть покращанню навчально-виховного
процесу. Потрібно лише правильно формувати культуру
потреб. І суть не в тому, щоб виховати матеріальні і духовні
потреби, а в тому, щоб добитися їх гармонійного розвитку,
щоб у житті людини переважала діяльність, спрямована на
становлення і задоволення потреб вищого порядку—потреб
духовних. Як переконує багаторічна діяльність В.О.
Сухомлинського, уже в підлітковому віці та юності
матеріальні запити не завжди відіграють провідну роль.
Основою ж має стати потреба в іншій людині. Передусім ця
потреба розвивається у процесі спільної діяльності і
збагачує людські взаємини, є невичерпним джерелом ду-
ховного багатства.
Батькам, радив педагог, необхідно звертати особливу
увагу на синівську любов і вдячність. Адже ніхто не хоче,
щоб його дитина виросла жадібною, грубою, злою. Проте
таке трапляється навіть у благополучних родинах. Недарма
народ каже, що для батьків немає нічого гіркішого й
сумнішого, аніж невдячність їхніх дітей, байдужість,
безсердечність: «Добрі діти на ноги поставлять, а лихі й з ніг
звалять», «Любов до батьків — основа усіх
доброчинностей» тощо. Чому так трапляється? На думку
дослідників, «батьки просто-напросто не розуміють, звідки
беруться добрість, гуманність, байдужість. Виростити
дитину нелегко. Доводиться багато чим жертвувати. Добре, якщо жертви розумні. Пожертвуйте, наприклад, —
пропонують учені, — поганими звичками» .

В.О. Сухомлинський уважав, що обов'язком кожного є
виховання у дітей любові й поваги до старших, насамперед
до бабусі й дідуся. Проте, як показує дійсність, в
українському суспільстві за період радянського режиму
відбулася девальвація інституту батьківства. Взята нині за
основу американська модель стосунків між дітьми і батька-
ми цю девальвацію лише посилює. Нині поширилася форма
звертання на «ти» чи й просто по імені не лише до матері й
батька, а й до бабусі та дідуся. Діти відкрито спекулюють
формулою «внуків люблять більше ніж дітей». Найчастіше
до старших звертаються, коли потрібно вивільнити час для
розваг, тоді онуки «відправляються до баби з дідом». Через
напружений ритм життя, «технізацію» суспільства
спілкування між членами родини перейшло з без-
посереднього на телефонне. В.О. Сухомлинський радив з пошаною ставитися до старших — надавати їм
найпочесніше місце, систематично відвідувати; писати
листи, вітати зі святами, днем народження, а звичайна
щоденна увага до них — обов'язок кожної дитини.
Проте одностороння любов батьків до дітей чи дітей до
батьків не дасть потрібного, важливого для суспільства
результату, якщо в сім'ї не пануватиме повага до дитини,
яка досить часто підміняється імперативними стосунками чи
наданням «тепличних послуг». Так, М.Й. Боришевський
підкреслює, що повага до дитини — це не шанобливі й
запобігливі реверанси перед нею, не бездоганне
дотримання у стосунках з нею правил етикету чи визнання її
заслуг, це насамперед сприйняття її як рівноправного члена
сім'ї, уважне і щире ставлення до її інтересів та потреб, віра
в її можливості, розвиток у неї почуття власної гідності .
Повага до дитини виявляється в усьому—в інтонації голосу,
формі звертання, наказу, прохання, у пораді, співчутті.
В.О. Сухомлинський зазначав, що «роки й роки ідуть на
те, щоб навчити і вчителів і батьків бути чутливими до
переживань дітей. Зрозуміти дитяче почуття — значить
підійти до дитини по-людському, принести їй спокій,
розсіяти тривогу, навчити її бути доброю й чуйною. Дитина,
відчувши, що старші зрозуміли її душевний стан, стає
м'якою, чутливою до добра. Те, що я називаю
виховуваністю, є відповіддю дитини на наше вміння
розуміти її стан. Якщо ж старші, не розуміючи дитини,
байдужі до її душевних порухів, часом бур і ураганів, —
дитина стає жорстокою, озлоблюється, вона може навмисне
робити зло» .

В.О. Сухомлинський найважливішу роль відводив
моральному вихованню, зокрема вихованню гуманістичних
цінностей. Людину педагог розглядав як взірець високої мо-
ралі, гуманізму. На батьків педагог покладав обов'язок
створення в сім'ї необхідних умов для становлення
особистості дитини, аби в неї могла виробитися правильна
соціальна орієнтація, утвердилися почуття рівноправного і
повноцінного учасника життя своєї сім'ї, країни. В.О.
Сухомлинський небезпідставно вважав, що «до свідомості й
серця матері і батька дуже важливо донести таку істину:
маленька зернина, посіяна в людській душі у роки раннього
дитинства, стає в зрілі роки могутнім деревом. Усе залежить
від того, яку зернину посіяно і в який грунт» .
Центральне місце у виховній системі Василя
Сухомлинського справедливо посідало виховання
гуманності, процес становлення якої, як і інших цінностей,
відбувається за такими закономірностями: по-перше, знання мають перерости у звичку, а звичка, поступившись
власними інтересами, стати традицією; по-друге, звички
повинні бути підкріплені емоційною оцінкою,
переживанням власних вчинків; по-третє, має бути
відповідність між принципами і вчинками. Гарантом цьому
є цілеспрямована і систематично організована поведінка ді-
тей. Уважаючи молодший шкільний вік періодом, коли
«душа дуже піддатлива до емоційних впливів», В.О.
Сухомлинський радить саме в цей час розкривати перед
дітьми сутність загальнолюдських цінностей, учити їх жити
за людськими законами. Створена ним «Азбука моральної
культури» не втратила своєї актуальності й нині, коли
особливо відчутний брак людяності, чуйності, добро-
зичливості.
В.О. Сухомлинський у своїх працях не лише викладає
свої погляди, а й підтверджує їх яскравими прикладами, в
яких розкривається велич Людини — Матері, Батька/Бабусі,
Дідуся, Сестрички, Брата, Вчителя, Друга, взагалі Старшого.
Проте навіть ці приклади, на думку вченого, будуть
безсилими, якщо в сім'ї дітям не прищеплюють — нехай і
елементарних, початкових — уявлень про гуманність, не
формують навички спільної праці, не виховують доброзич-
ливості у стосунках. І найважливішим при цьому є приклад
гуманності самих батьків. Важливою передумовою гума-
ністичного виховання педагог уважав звичаї батьків і того
кола людей, серед яких живуть діти: «Дитина — дзеркало
сім'ї: як у краплі води відбивається сонце — так у дітях
відбиваються моральна чистота матері й батька» .


Справжня гуманність не може бути вихована без такої
риси, як правдивість. Для цього потрібно формувати у дітей
звичку постійно говорити правду. І прикладом для
наслідування для дітей є дорослі, їхня глибока повага до
правдивості як цінної людської якості. Коли дитина втрачає
віру у правду, то, за словами В.О. Сухомлинського, стає «або
озлобленою, жорстокою, або ж безвільною і лицемірною,
дволичною і брехливою — яким би бур'яном не проросло
насіння безвір'я, дитина стає морально товстошкірою, для
неї не існують етичні цінності» . «Людська товстошкірість»
формується в сім'ї, і якщо цьому не запобігти, то отримаємо
духовно збіднених, атрофованих споживачів. Виховувати у
дітей чесність і правдивість, уважав педагог, потрібно на вірі
й, особливо, на довірі. Адже діти не можуть жити без
довіри. Без неї неможливе самовиховання. Отримані уяв-лення про добро і зло, правду і неправду, честь і безчестя
знаходять відображення в стосунках між дітьми.
Говорячи словами В.О. Сухомлинського, «сім'я з її
взаєминами між дітьми і батьками — перша школа
інтелектуального, морального, естетичного і фізичного
виховання . Духовне і морально-естетичне багатство
сімейного життя — найважливіша умова успішного ви-
ховання дитини і в домашніх умовах, і в дитячому садку, і в
школі» . Отже, дружні стосунки між членами сім'ї,
доброзичлива атмосфера, злагода, взаємоповага, любов і
поступливість батьків у ставленні одне до одного — головна
сила виховного впливу на дитину. Сім'я — це те первісне
середовище, де людина повинна вчитися творити добро.
Творча спадщина В.О.Сухомлинського переконує нас у
різноманітності педагогічних підходів до формування
особистості дитини. Нині, у період активних пошуків
ефективних методів виховання гуманістичних цінностей,
практична діяльність Василя Олександровича є надійним
помічником у вирішенні цих важливих завдань.

Поради сімейного щастя від щасливих подружніх пар

У вашій родині все гаразд? Або може щастя примарне і надумане?
Ось кілька простих, але дієвих порад, які допоможуть вам зробити ваші відносини більш гармонійними і щасливими.
Турбота
Пара, яка живе щасливо, проявляють один до одного турботу. Вони не бояться проявляти свої почуття на людях. Вони з легкістю можуть пробачити один одному безглузді помилки, поважають інтереси один одного.
Знаходимо компроміси
Двоє людей, які люблять один одного намагаються йти один одному на поступки і шукати компроміси. Люди, які вміють це робити, вони бажають своїй половинці тільки всього самого найкращого. Намагайтесь переступити свою впертість і знайти варіант, при розкладі якого добре було б обом, а не одному з пари.
Сміх
Дуже важливо разом відвідувати місця, де весело буде обом подружжю. Це можуть бути як екстремальні розваги, так і театри або клуби.
Так само можна і вдома влаштувати собі веселощі, подивитися веселі комедії, лоскотати один одного, жартувати, але тільки в міру!
Приватний простір
Не намагайтеся змінювати один одного, бо люблять не за що те, а всупереч! Адже якщо спробувати змінити що те в людині, і місія пройде успішно, це може вже виявитися зовсім не та людина, яку ви колись полюбили.
Увага
Знаходьте час одне для одного. Але при цьому враховуйте, що у кожного все ж має бути хоч трохи, але особистого простору. У дозвілля виконуйте якісь спільні справи, снідайте і вечеряйте разом, робіть приємні сюрпризи один одному. Але при всьому цьому дозволяйте один одному мати свої інтереси і особисті справи.
Ось такі не важкі правила допоможуть вам досягти гармонії і щастя!

Сімейний бюджет або Як управляти фінансами в родині?

Фінансова сфера – часто є питанням дискусії молодят та навіть сімейних пар з досвідом. Не рідко саме відмінності у поглядах на фінанси, різні підходи до грошей та управління ними стають підґрунтям для проблем та родинних конфліктів. Як управляти сімейним бюджетом?

Що таке Сімейний Бюджет?
Сімейний бюджет – це ключовий принцип управління фінансами в родині та чудова можливість сформувати стосунки довіри між чоловіком та жінкою. Бюджет вважається родинним, якщо враховує ВСІ родинні прибутки та витрати, тобто, сімейний бюджет є спільним для чоловіка та дружини. Спільний сімейний бюджет лежить в основі здорової та сильної родини.

Етапи ведення Сімейного Бюджету:
1. Постановка цілей

2. Складання бюджету (фінансове планування)

3. Ведення бюджету

4. Аналіз бюджету

5. Замкнуте коло витрат

Етап 1. Постановка цілей.
Кажуть, «у кого немає цілей – той не знаходить відради у жодній зі справ». Ви хочете правильно розподіляти свій прибуток, або ж плануєте заощадити певну суму для великої покупки чи маєте на меті вивільнити кошти та інвестувати їх у власну справу? Якщо у вас є чітка ціль ви зможете сформуєте ваш родинний бюджет таким чином, щоб він як краще відповідав інтересам вашої сім’ї.

Неодмінно ставте перед собою цілі – так їх легше досягати!

Етап 2. Фінансове планування в родині
На цьому етапі поділіть всі родинні витрати на три великі блоки (за книгою К. Хилла «Благосостояние, богатство и деньги»):

1. Необхідно

2. Потрібно

3. Хочемо

На початку кожного місяця присвятіть час фінансовому плануванню в родині. Виходячи з принципу «необхідно, потрібно та хочу» поділіть та заплануйте всі майбутні витрати, формуючи основу родинного бюджету на місяць.
Наприклад, необхідні витрати – це оплата аренди квартири, покупка продуктів харчування, оплата комунальних послуг… Потрібно – це щоденні витрати на транспорт, обіди на роботі, представницькі витрати.

Уявімо, що дружині потрібен верхній одяг на зиму – заносимо його в графу «необхідно», оскільки це об’єктивна потреба (500 грн.). Але дружина хоче шубу (3000 грн.) – і відразу намалювалась планова витрата в графі «хочу».

Цього плану двоє повинні чітко дотримуватись протягом місяця, щоденно фіксуючи та відстежуючи свої витрати.

Етап 3. Ведення бюджету
Якщо Ви вирішили змінити та вдосконалити систему управління фінансами в Вашій родині – почніть відстежувати Ваші витрати!

3-4 місяці від початку бюджетування є контрольними. Протягом цього часу Ви відстежуєте свої витрати, збираєте чеки та записуєте їх.

Мета – дізнатись «Скільки я коштую?» / «Скільки коштує життя моєї родини?»

Етап 4. Аналіз бюджету
Розпочати ефективне управління грошима неможливо без повного аналізу. Чи не чудово провести разом час, поговоривши про те, що хвилює Вас обох?

Ми радомо щомісяця (щотижня) родина проводити спільний аналіз витрат по трьом графам (необхідно, потрібно та хочемо).

Питання, на які Ви маєте знати відповідь:

- На що я / наша родина витрачає гроші?

- Які витрати були зайвими? Які необхідними?

- На чому можна було економити?

- Скільки нам НЕОБХІДНО, ПОТРІБНО і скільки ми ХОЧЕМО?

Етап 5. Закрите коло витрат
За три контрольні місяця, коли Ви робили заміри витрат, планували та дотримувались сімейного бюджету, Ви точно змогли відповісти на головне питання: «Скільки грошей приходить в наше життя (нашу родину)?» і «Куди вони витрачаються?». Тепер Ви точно знаєте і відповідь на глобальне запитання: «Скільки грошей Вам потрібно?».

Наступний важливий крок ведення Сімейного Бюджету – це замкнути коло витрат!

Середнє арифметичне кожної з граф (Необхідно, потрібно та хочу) відтепер стає Вашою «опорною» – цифрою для планування бюджету на наступний місяць.



Замкнуте коло витрат – це серйозне рішення для родини. Радимо прийняти його в процесі відкритої щирої розмови. Так подружжя вирішує, що сума загальних витрат родини не повинна перевищувати ту, яку було виведено протягом трьох контрольних місяців. На цьому етапі важливо пам’ятати про цілі, які Ви ставили перед собою, коли починали вести сімейний бюджет.

Пам’ятайте, що принципи, за якими вели бюджет протягом минулих трьох місяців, залишаються незмінними (якщо родина перевищуємо запланований «ліміт» – Ви маєте погасити «борг» перед родиною з іншої колонки своїх витрат.

Таким чином, ми замикаємо коло витрат родини.

Що робити з грошима поза колом?
Гроші, які залишаються «поза колом» називаються «вільними» та можуть бути витрачені (заощаджені) на ті цілі, які родина ставила перед собою на першому етапі Плнування бюджету. Ці кошти можуть бути витрачені на інвестиції, навчання, великі покупки, благодійність тощо.

І пам’ятайте: чим легше Ви будете ставитись до грошей – тим легше вони будуть знаходити вас.

Додаткові запитання:
Витрачає більше той, хто більше заробляє?
Ні, плановані витрати розподіляються двома в залежності від об’єктивних потреб родини. Ми плануємо разом, радимось і враховуємо побажання один одного. Таким чином, якщо в одного з партнерів є потреба чи бажання, якого інший не розділяє – необхідно відверто обговорити це, пояснити один одному доречність (чи недоречність) даної витрати. Таким чином родина уникає проблем та звинувачень в стилі: «Ти що спустила всі наші гроші на туфлі?!» або «Я зла, бо ти випив з друзями пива на мою місячну зарплату!».

А якщо «план» перевищено?

Припустімо, що родиною було витрачено на «хочу» сума більша, аніж було заплановано. Це означає, що ви «взяли в борг» у родини і повинні віддати цей «борг» з іншої графи ваших витрат. Це – Ваша особиста відповідальність перед родиною.

Хто головний? Хто контролює сімейний бюджет?

За такими принципами ведення сімейного бюджету немає жодного контролю зі сторони одного з партнерів – є взаємна відповідальність перед родиною. Чоловік та дружина разом розуміють власну відповідальність перед родиною.

Не важливо, скільки Ви приносите до сімейного бюджету – більше чи менше. Нехай оперативним використанням грошей «завідує» в родині той з партнерів, хто в цьому сильніший і кому це краще вдається. Перевагою Сімейного бюджету є те, що в ньому немає «мого» і «твого» прибутку – є ЄДИНИЙ прибуток родини, який розподіляють, планують та витрачають двоє!

Завдання:

Щоб краще зрозуміти принципи ведення сімейного бюджету – прочитайте книгу Крейга Хілла «Благосостояние, Богатство и Деньги».

Після прочитання кожної глави – Ви можете ввечері обговорювати отриману інформацію зі своїм чоловіком / дружиною. Спільне читання книг завжди об’єднує родину!

Очікування від шлюбу чоловіків та жінок

Щаслива сім’я – мрія кожної людини. У цьому немає нічого дивного, оскільки все своє юнацтво хлопці і дівчата готуються до створення власної сім’ї. Якщо роздумати на цю тему глибше, то вибір “другої половинки” та створення власної сім’ї є чи не найважливішим та найвідповідальнішим кроком у житті людини. Можна перейти у інший ВУЗ навчатися, змінити професію чи роботу. Але до одруження ніхто не планує і навіть не допускає думки щоб з часом змінити дружину. Чому ж після декількох років життя, а інколи і скоріше, той, кому обіцяв не залишити аж до смерті, стає не тією людиною і не з тим характером?



На жаль, я не є соціологом і не проводив опитування щодо ворогів щасливого шлюбу. Я навіть не є одруженим, щоб писати із власного досвіду. Все написане нижче – це мої спостереження та почутий чи прочитаний досвід інших людей. Тому не сприймайте статтю як універсальний і єдино правильний рецепт, а беріть з неї лише те, що актуальне для вас.

1. Невміння обговорювати проблеми

Не варто доводити ситуацію до крайнощів, адже різкі слова, сказані у гніві в твою сторону, складно забути. Розчарування та невисловлені образи – головні вороги щасливого шлюбу. Відносини потрібно з’ясовувати, це краще ніж мовчати і акумулювати у собі гнів.

Заздалегідь домовтеся з партнером про те, що ви будете розмовляти один з одним, нічого не приховуючи. Крім того, вчіться чути те, що говорить ваш партнер, прислухатися до його думки та побажань. Не намагайтеся знайти сторонніх “порадників” щодо вирішення конфліктів. Всі конфлікти повинні вирішуватися лише у межах вашого подружжя.

2. Шкідливі звички та залежності

Найчастіше другий ворог приходить після першого. Якщо сім’я не вміє вирішувати конфліктів, то рано чи пізно чаша гніву і образ переповниться. Якщо людина психологічно сильна, то буде робити кроки до примирення. Психологічно слабка людина буде втікати від проблеми. Найпоширенішим способом втечі є алкоголь. Випив, розслабився і забув про проблеми. На жаль, від цього проблеми не вирішилися, а стали ще більшими. І спокуса випити виникає знову і плавно переходить у залежність. Щоб оцінити “міць” цього ворога досить звернутися до статистики, яка говорить, що алкоголь, як причину розлучення, назвали 31% розлучених жінок і 23% розлучених чоловіків.

Шкідливі звички і залежності людина не може контролювати, тому боротися з ними досить складно. І коли заради коханої людини силою волі можна відмовитися від чогось, то у випадку залежностей однієї сили волі стає недостатньо.

3. Взаємні звинувачення

Ваш чоловік прийшов додому після чергового невдалого робочого дня. Проблеми на роботі не дають йому змогу думати про щось інше. В такі моменти він потребує вашої підтримки і не може бути уважним та турботливим до вас. Замість того, щоб звинувачувати один одного у чомусь спробуйте зрозуміти першопричини і подумайте як ситуацію можна змінити на краще.

Якщо ви впіймали себе на гніві на свого партнера, зупиніться! Сядьте і подумайте що ви можете зробити щоб краще зрозуміти що відчуває ваш партнер. Пам’ятайте, що якщо хтось поступає не так як ви очікуєте, це не означає, що цей поступок є неправильним.

4. Небажання чи невміння пробачати

Невирішені образи щодо вашого партнера є ще однією перешкодою до ідеального шлюбу. Вони створюють психологічний бар’єр між вами. Пробачення є важливою частиною кожних стосунків. Якщо ви пробачите свого чоловіка за його помилку у минулому, цим рішенням ви неодмінно покращите стосунки у шлюбі. Не витрачайте час, щоб шукати досконалості чи недоліки у вашому партнері, а краще докладіть зусилля, щоб самому стати кращим чоловіком чи дружиною.

Так багато людей розчаровуються і продовжують шукати ідеальну людину поза межами сім’ї, не розуміючи, що ідеальний помічник стоїть поруч із вами. Не дозволяйте, щоб це трапилося із вами.

5. Невиправдані очікування

Ще одним ворогом щасливого шлюбу є грандіозні очікування один від одного. І коли ці очікування не виправдалися, люди починають думати, що, можливо, одружилися не з тією людиною. Будьте реалістами і сприймайте свого партнера таким, який він є.

Ніхто в цьому світі не є ідеальним. Кожен із нас має свої недоліки і зранення, тому нерозумно вимагати щоб хтось інший був ідеальним.

6. Втручання бітьків та друзів

Саме батьки, окутуючи надмірною любов’ю і увагою своїх дітей, можуть стати причиною конфліктів у подружжі. Батьки, які вбачають сенс свого життя лише у своїх дітях, часто сприймають чоловіка\жінку своєї дитини як конкурента. Все життя мама плекала і ростила свою дочку, а тепер потрібно віддати чужому чоловікові. Увага, яка досі належала мамі, буде належати вже комусь іншому. Тому батьки на підсвідомому рівні часто намагаються будь-якими способами вернути цю увагу.

Батьки повинні відпустити свою дитину. Цей момент для них можу бути не легким. Ключову роль в цей час відіграє поведінка дітей, які повинні шанувати своїх батьків, але встановлювати для них певні межі щодо власного подружжя. Всі рішення в подружжі повинні приймати подруги, а батьки можуть виступати лише у ролі консультантів. У домі молодого подружжя діють встановлені ними правила, які батьки також повинні виконувати.

Насильство в сім'ї

Ще недавно в нашому суспільстві вважалося неприйнятним говорити відверто про насильство в сім’ї. Сьогодні, коли громадськість в Україні починає усвідомлювати людські права та свободи, коли прийнято Закон «Про попередження насильства в сім’ї», цей злочин нарешті став помітним для суспільства. У 2008 р. продовжувала роботу Національна гаряча лінія із запобігання насильства та захисту прав дитини на базі центру «Ла Страда – Україна». У 2008 р. на «гарячу лінію» надійшло 1 345 звернень. Спостерігається значне збільшення кількості дзвінків на «Гарячу Лінію» в порівнянні з попередніми роками, що свідчить про підвищення актуальності такої проблеми як насильство в сім’ї (Рис. 1)

  Насильство — реальна дія чи погроза фізичної, сексуальної, психологічної або економічної образи та насильство з боку однієї особи щодо іншої, з якою вона має чи мала інтимні або інші значущі стосунки. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, за якого агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний та прийнятний спосіб вирішення проблем. Хлопчиків навчають бути напористими у досягненні своє мети, тоді як дівчаток вчать терпіти й пристосовуватися. Результатом такого впливу сім’ї та оточення є нинішня сумна картина насильства над жінками в нашій країні. Крім того, воно може здійснюватися й над іншими членами сім’ї, особливо над дітьми. Насильство в сім’ї дуже впливає на життя дітей і під-літків. Третина дітей в Україні щороку спостерігають акти насильства в сім’ї. Діти, матері яких зазнали знущань, у шість разів частіше намагаються покінчити життя самогубством, 50% з них схильні до зловживань наркотиками та алкоголем (Рис.1)

  Двадцять відсотків студентів вищих навчальних закладів втягнуті у насильницькі стосунки, причому 66% розповідають про це другові, 26% - батькам, 25% - нікому не розповідають

Часто насильство виявляється як комбінація фізичної, сексуальної та / або емоційної образи. Нижче наводяться деякі приклади з діапазону жорстокого ставлення, образ та кривди. Цей список містить моделі поведінки та дії, які в рамках Конвенції прав людини вважаються насильницькими та образливими.   Щоб визначити ступінь насильницьких дій, досить з’ясувати такі випадки насильства ):

Фізичне насильство:  хтось дитину штовхає, завдає болю ляпасами, стусанами, ударами кулаків;  жбурляє предмети, загрожує зброєю або завдає ран; фізично перешкоджає при спробі вийти з дому; закриває ззовні дитину в помешканні;  залишає одну в небезпечних місцях;  відмовляється допомогти, коли дитина хвора; перешкоджає при спробі звернутися за медичною допомогою;  не дає заснути вночі; відмовляється купувати продукти харчування та інші необхідні для дитини товари;  псує її майно;  ображає батьків, молодших братів та сестер;  загрожує заподіяти шкоду родичам або друзям. Сексуальне насильство:  поводяться з дитиною як з сексуальним об’єктом;  змушують роздягатися проти її волі;  змушують вступати в статевий акт проти волі дитини, ґвалтують її;  здійснюють статевий акт з особливою жорстокістю; змушують вступати у статевий акт після побоїв; змушують дивитися і/або повторювати порнографічні дії. Емоційна образа:  постійно принижують дитину, кричать на неї та / або кривдять (наприклад, говорять, що вона занадто товста, худа, дурна і т.д.);  ігнорують почуття дитини;  висміюють її переконання;  забороняють виходити на вулицю, гратися з однолітками;  маніпулюють нею, використовуючи при цьому неправду й незгоду;  кривдять її родичів і друзів або проганяють їх;  критикують її, висміюють. Економічне насилля:  економічні утиски (не давати грошей, машину, кредитні картки для зняття грошей з рахунку жертви та витрата їх на себе);  використання правової системи проти жертви. УВАГА!!! Жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально-дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім’ю, бути гарними батьками, а також є по-штовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей. Отже, дитина потребує соціально-правового захисту.   Як же захистити дитину? Це можуть і повинні зробити матір та батько ! Якщо кривдником є батько, то лише жінка може захистити своїх дітей і себе саму. Якщо кривдником є жінка, то батько може перервати насильницькі стосунки і захистити дітей.

«Всі ми родом із дитинства», «Все – і добре, і погане – людина отримує в родині ». Ці педагогічні мудрості відомі, мабуть, всім. Виховання в умовах насильства в сім’ї дає нові покоління діячів - викладачів, керівників, депутатів та працівників різних установ, - схильних до нього у різноманітних сферах життя, навіть у світовому масштабі. Тому треба широко інформувати людей, на всіх рівнях суспільного життя, про су -часні погляди на проблему насильства, про документи ООН з цього приводу: «Про права людини», «Про права дитини», «Про ліквідацію всіх видів дискримінації проти жінок». Це до-зволить створити у суспільстві нетерпиме ставлення до насиль -ства, усвідомлення людиною своїх прав. ПАМ’ЯТАЙТЕ!!! ВИ завжди МОЖЕТЕ зробити СВОЄ життя більш захищеним та повноцінним, будуючи партнерські стосунки у РОДИНІ на основі підтримка, гармонії, взаєморозуміння та любові.

В Тернополі стартує новий соціальний проект, що допоможе підліткам підготуватися до створення своєї сім'ї

Кожна сім'я — цеглинка, з якої побудоване суспільство. Адже в сімейному колі (в ідеалі) людина знаходить розраду, відпочинок від повсякденних проблем, отримує радість від спілкування з близькими, підтримку в скрутних ситуаціях. Саме в сімейному оточенні маленька людина робить свій перший крок, отримує навички спілкування з світом, а потім знаходить прихисток в підлітковому віці, коли ввесь світ проти неї і біжить ділитися радістю, коли отримує диплом, роботу, коли перед юнаком чи дівчиною відкриваються нові горизонти. В батьківську хату ідуть за благословенням, коли хочуть створити власну сім'ю.

Програма проекту адресована для юнаків та дівчат віком 15-17 років та їхніх батьків. Бажано, щоб учні вже досягли того рівня зрілості, коли вони при зустрічі з потенційно деструктивними моделями поведінки здатні свідомо їх уникати. Важливо, щоб учні могли прийняти обґрунтоване рішення про відмову від знайомства з негативними проявами раніше, ніж вони з цими проблемами зіткнуться. В результаті вивчення проекту учні мають опанувати навички самоаналізу і самоусвідомлення, розуміння почуттів й мотивів поведінки оточуючих, вміння робити вибір та брати на себе відповідальність; вміння находити вихід в скрутних обставинах, блокуючи неприємні почуття, власну невпевненість; оволодіти навичками конструктивного спілкування, правильного розуміння бажань, очікувань і вимог інших людей з урахуванням їхніх прав. Ефективною формою роботи є обговорення із старшокласниками художніх творів, кінофільмів, газетних і журнальних матеріалів, відео- та Інтернет продукції, проведення семінарів та тренінгів психологами та педагогами, організація спільних сімейних свят На заняттях учні створюють сімейні проекти (складають оптимальний бюджет, представляють схематично сімейний родовід чи сімейне дерево тощо).

Проект проводитиметься на базі загально-освітніх шкіл Тернополя, для учнів 10-11 класів періодом у 17 занять.